|
Ця ідея, яка насправді не є аж такою новою, викликала активне обговорення і в пресі, і серед освітян та батьків. Соціологічні дослідження, проведені фондом «Демократичні ініціативи» влітку 2015 року, продемонстрували, що ідею «12-річки» не підтримують 70% опитаних батьків і 68% педагогів.
Чи є ці результати несподіваними? Аж ніяк. Якість нашої шкільної освіти не відповідає потребам суспільства і економіки, шкільні програми відірвані від життя, дітям нецікаво вчитися, а батькам – важко приділяти достатню кількість часу, зусиль та матеріальних ресурсів на забезпечення того, чого не змогла забезпечити школа. Продовження на рік такої школи не має сенсу.
Як це змінити? Ще минулого року, після прийняття Закону «Про вищу освіту», я писав, що ми повинні прийняти 12-річну школу як аксіому та загальноєвропейську норму і надалі дискутувати не про кількість років навчання, а про цінності, зміст, підходи у викладанні, що характеризують нову якість. Як зробити школу змістовною, цікавою і корисною, щоб доданий рік не розглядався як втрачений час.
У проекті базового Закону «Про освіту» передбачається тривалість навчання у школі 12 років. Ці 12 років поділені на початкову, базову середню та відокремлену старшу школу (профільну середню) з відповідною кількістю років навчання 4, 5 і 3.
Чому пропонується саме така структура. Початкова школа залишається тривалістю 4 роки, щоб дитина могла навчатися у школі наближеній до місця проживання. Але має кардинально змінитися підхід до навчання. Не робити «гімназію» для 6-7 літніх дітей, а розвивати, навчати і виховувати через діяльність, через ігри, групову роботу, діалог, підтримувати і розвивати мотивацію до навчання в учнів. Дитина має ходити до школи з радістю, а не переживаючи страхи і відразу. Можливо, у перших двох класах відмовитися від предметного навчання, а вчити інтегровані теми, щоб створити загальний образ про світ, людину, суспільство. Зауважу, що на щастя, такі інноваційні практики вже існують в українських школах, правда у незначній їх кількості. Тобто навчання у перших двох класах мало би більше нагадувати практики, які існують у дошкільних закладах, ніж у гімназії. У 3-4 класі вже поступово переходити до оцінювання і предметного навчання.
В основній школі планується перші два роки, тобто 5-6 класи навчати подібно до початкової школи. Якісь предмети будуть інтегровані, це мають визначити кращі вчителі-практики і науковці, а такі як українська мова, математика та іноземна мова мають бути окремими предметами. Вже з 7 класу має розпочатися предметне навчання, але кількість різних предметів не повинна перевищувати 7-8.
Після завершення навчання в основній школі, тобто після 9 класу має бути проведено ЗНО. За результатами ЗНО і бажанням учнів і батьків продовження навчання має відбутися у профільній старшій школі: академічному ліцеї чи у професійному ліцеї. І знову кількість предметів у семестрі не має перевищувати 8, а половину з них має обирати сам учень.
Ще раз хочу наголосити, що реформа полягатиме не стільки в тривалості навчання і зміні структури, як у змінні ставлення та підходів, змісту і методик викладання. Адже на сьогодні ми дуже багато уваги приділяємо теоретичним знанням, запам’ятовуванню, заучуванню. Вчитель навчає предмету, але не дитину, головним є передача знання, а не навчання критичному мисленню. Випускники школи повинні бути «зарадними в житті» - тобто вміти орієнтуватися в життєвих ситуаціях, бути готовими до викликів, вміти приймати рішення.
І, безумовно, нічого не вдасться змінити, коли вчитель не буде вмотивований до змін, до нових підходів. Мова йде не про ті 20-30% учителів, які демонструють високі результати, а про усіх вчителів. Тільки через навчання вчителів і покращення умов їх праці ми зможемо досягнути запланованих результатів.
Отже перед нами стоять великі задачі – не просто додавання одного навчального року, а побудова нової школи. Коли суспільство нам повірить, тоді і отримаємо підтримку 12 років навчання.
|
